До 210-річчя Тараса Шевченка в Центрі культури та дозвілля відбувся тематичний захід.
Перед його початком діяла книжкова виставка, організована працівниками Публічної бібліотеки ім.В.Малика.
Ведуча Людмила Пазенко нагадала про значення Тараса у долі Украіни. І за пропонувала помандрувати галявами його творчості, насолодитися джерелами його поезії, покладеноі на музику.
Він народився у хаті кріпака на Черкащині і став велетом духу в царині світової культури. Образок народження Тараса зіграли працівники центру культури та дозвілля.
А відтак вірш «Думи мої, думи» читав Ісус Чорній.
Згадали і слова Івана Франка про те, що доля не змогла перетворити золота його душі в іржу.
Пісню «Бандуристе, орле сизий» виконала Олена Мацак.
Доля Шевченка і доля Украіни нероздільні, для неї він жив і писав. Думками Кобзар завжди був тут, про це писав у своїх творах. Анатолій Куценко долучився до заходу виконанням пісні «По діброві вітер виє…»
І далі ведуча говорить про те, що з 47 років, прожитих Шевченком, 23 роки він був кріпаком, 10 був у засланні, 3 — під наглядом поліції, і тільки 9 був вільний.
Учень Гімназіі ім. Героя Украіни Віри Роік Дмитро Нечай уривок з поеми Тараса Шевченка «Сон».
Доленосною стала весна 1840 року, коли у Петербурзі побачила світ книга «Кобзар». З того часу іі автора шанобливо називають Кобзарем. Пісню «Якби мені не тиночки», яку виконав народний аматорський чоловічий ансамбль «Жайвір» добре сприйняв зал.
Тарас Шевченко неперевершено звеличив образ матері. А відтак вірш «У нашім раї на землі» читав Іван Кошовий.
А долю Тараса Шевченка знов і знов у віршах і піснях відкриває дійство на сцені. А це і кохання, і заслання, і його художня та поетична творчість.
Літературно-музична композиція «Любов, що розійшлася сном» була яскравим втіленням задуму.
Подальше життя Кобзаря ілюстрували виконанням поетових творів «Зоре моя вечірняя» у виконанні народного аматорського ансамблю «Вербиченька» Калайдинцівський СБК, уривку з твору Тараса Шевченка «Титарівна» у виконанні Анни Мяченко, НАЖВА «Любисток», вокального ансамблю «Колежанка». І вінцем пісенної творчості стало виконання народним хором «Посулля» пісні Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
